задьористий
ЗАДЬОРИСТИЙ, а, е, розм. Завзятий, запальний. Студентське плем'я - молоде, задьористе, гаряче - штурмує фортеці знань (Ю. Янов., II, 1954, 88); Були [у вітальні] ще дві, не в міру набілені поміщиці з Чорної Долини та задьориста Софіїна приятелька (Гончар, Таврія, 1952, 273); // Який виражає завзяття, запал. Дивиться Христя на веселе циганкувате обличчя Юрка, на його задьористі, повні іскристого сміху очі й мимоволі починає посміхатися (Стельмах, І, 1962, 281); // Сповнений завзяття, запалу; веселий. Полилась задьориста мелодія польки, замигтіли тіні танцюристів (Шовк., Інженери, 1956, 453); Чути задьористий дівочий сміх (Баш, П'єш, 1958, 82); Задьористі коломийки; Задьористий вигук; // рідко. Який подразнює; гострий (про запах). Йшов задьористий дух від гарячих пиріжків (Мик;., II, 1957, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задьористий | задьориста | задьористе | задьористі |
Родовий | задьористого | задьористої | задьористого | задьористих |
Давальний | задьористому | задьористій | задьористому | задьористим |
Знахідний | задьористий, задьористого | задьористу | задьористе | задьористі, задьористих |
Орудний | задьористим | задьористою | задьористим | задьористими |
Місцевий | на/у задьористому, задьористім | на/у задьористій | на/у задьористому, задьористім | на/у задьористих |