законодавчий
ЗАКОНОДАВЧИЙ, а, е. 1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конст. СРСР, 1945, 11).
Законодавча влада - форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів. На сільському сході повстанці обрали революційний комітет, якому доручили всю законодавчу і виконавчу владу (Кучер, Дорога.., 1958, 4).
2. Стос. до законодавства. Розширюється участь громадських організацій у законодавчій діяльності Радянської держави (Ком. Укр., 2, 1962, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | законодавчий | законодавча | законодавче | законодавчі |
Родовий | законодавчого | законодавчої | законодавчого | законодавчих |
Давальний | законодавчому | законодавчій | законодавчому | законодавчим |
Знахідний | законодавчий, законодавчого | законодавчу | законодавче | законодавчі, законодавчих |
Орудний | законодавчим | законодавчою | законодавчим | законодавчими |
Місцевий | на/у законодавчому, законодавчім | на/у законодавчій | на/у законодавчому, законодавчім | на/у законодавчих |