закріплений
ЗАКРІПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпити. Не можна працювати ножівкою без ручки або з ручкою, що має тріщину чи слабко закріплена (Практ. з машинозн., 1957, 52); В той же день дослід був проведений вдруге. Платівка була проявлена та закріплена у міцнішому розчині гіпосульфіту (Рибак, Час.., 1960, 721); Всесвітньоісторичні перемоги радянського народу закріплені в Конституції СРСР (П'ятдесят років КПРС, 1953, 20); Розмір господарства характеризується не тільки закріпленою за ним земельною площею, а й кількістю зайнятих у виробництві людей (Колг. Укр., 11, 1961, 10); // закріплено, безос. присудк. сл. Під час фрезерування головним рухом є обертання фрези, подача здійснюється столом, на якому закріплено деталь (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 140).
2. у знач. прикм. Який перебуває у чиємусь користуванні, віданні. Кожен колгосп і радгосп повинен не тільки одержувати якнайбільше продукції з закріпленої землі, а й господарювати ощадливо, розумно (Колг. Укр., 3, 1959, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закріплений | закріплена | закріплене | закріплені |
Родовий | закріпленого | закріпленої | закріпленого | закріплених |
Давальний | закріпленому | закріпленій | закріпленому | закріпленим |
Знахідний | закріплений, закріпленого | закріплену | закріплене | закріплені, закріплених |
Орудний | закріпленим | закріпленою | закріпленим | закріпленими |
Місцевий | на/у закріпленому, закріпленім | на/у закріпленій | на/у закріпленому, закріпленім | на/у закріплених |