закути
ЗАКУТИ див. заковувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закую | закуємо |
2 особа | закуєш | закуєте |
3 особа | закує | закують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закув | закули |
Жіночий рід | закула | |
Середній рід | закуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закуймо | |
2 особа | закуй | закуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закувши |
закут
ЗАКУТ, а, ч., розм. Віддалений або малопомітний куток у приміщенні. Твердохлібові здалося, ніби він потрапив у глухий темний закут, де нічим дихати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 6); * Образно. Та вже з чорних закутів плазували змії, сповзались в єдине гадюче кубло, спішили викрасти в людей світло, яке лилося зі Сходу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 30); // Віддалене, малопомітне, звичайно відлюдне місце. Мирон прямує до свого лісового закута, де біля ставочка, отороченого подвійною рамою з очерету та кущів, стоїть його нова охайна хата (Стельмах, II, 1962, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закут | закути |
Родовий | закута | закутів |
Давальний | закутові, закуту | закутам |
Знахідний | закут | закути |
Орудний | закутом | закутами |
Місцевий | на/у закуті | на/у закутах |
Кличний | закуте | закути |
закута
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закута | закути |
Родовий | закути | закут |
Давальний | закуті | закутам |
Знахідний | закуту | закути |
Орудний | закутою | закутами |
Місцевий | на/у закуті | на/у закутах |
Кличний | закуто | закути |