закінчений
ЗАКІНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закінчити. По сей бік муру канал уже був закінчений і обмурований (Смолич, І, 1958, 78); // закінчено, безос. присудк. сл. Давид розповів, що перед від'їздом заходив до прокурора - розслідування закінчено вже (Головко II, 1957, 181).
2. у знач. прикм. У якого певна якість досягла повноти, завершення. В звичайних справах, може бути, Ще розбирався він сяк-так, Та як «політику» став гнути. То був закінчений дивак! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 324).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закінчений | закінчена | закінчене | закінчені |
Родовий | закінченого | закінченої | закінченого | закінчених |
Давальний | закінченому | закінченій | закінченому | закінченим |
Знахідний | закінчений, закінченого | закінчену | закінчене | закінчені, закінчених |
Орудний | закінченим | закінченою | закінченим | закінченими |
Місцевий | на/у закінченому, закінченім | на/у закінченій | на/у закінченому, закінченім | на/у закінчених |