запина
ЗАПИНА, и, ж., діал. 1. Перешкода. Дніпро, як кажуть, татаринові не запина (Стор., І, 1957, 262); Михайло стояв перед дубом-каменем зовсім недовго.. Розум уже підказував, що треба шукати обхідного шляху, минати цю несподівану запину (Загреб., Європа 45, 1959, 49).
2. рідко. Те саме, що запинало 1. Тужно вила хуртовина, Розвівалася запина Пурпурова на вікні (Граб., І, 1959, 461).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запина | запини |
Родовий | запини | запин |
Давальний | запині | запинам |
Знахідний | запину | запини |
Орудний | запиною | запинами |
Місцевий | на/у запині | на/у запинах |
Кличний | запино | запини |
запинити
ЗАПИНИТИ див. запиняти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запиню | запинимо |
2 особа | запиниш | запините |
3 особа | запинить | запинять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запинив | запинили |
Жіночий рід | запинила | |
Середній рід | запинило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запинімо | |
2 особа | запини | запиніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запинивши |