запорука
ЗАПОРУКА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; порука. Де запорука, що згодом Гасом, не зрадить її так само, як він зараз зраджує Назлі-ханум (Тулуб, Людолови, II, 1957, 353); // Доказ, свідчення чого-небудь. Неприємне почуття зникло. Дурниці, це так здалося. Ніхто його не впізнає тут. Чотирнадцять років тому запорукою (Донч., II, 1956, 86).
2. Джерело, основа, які забезпечують що-небудь. Запорука плодотворного розвитку науки - в нерозривному зв'язку з творчою працею народу, практикою комуністичного будівництва (Програма КПРС, 1961, 112); - Спокій у нашому віці - запорука здоров'я, - продовжував Заброда (Кучер, Голод, 1961, 457); Агронаука - на урожай запорука (Укр.. присл.., 1955, 369).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запорука | запоруки |
Родовий | запоруки | запорук |
Давальний | запоруці | запорукам |
Знахідний | запоруку | запоруки |
Орудний | запорукою | запоруками |
Місцевий | на/у запоруці | на/у запоруках |
Кличний | запоруко | запоруки |