запрягати
ЗАПРЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин ч. запріг, запрягла, ло; док., перех. 1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди. Запрягає Чіпка коней, іде в Гетьманське (Мирний, І, 1949, 386); Мисливець Журавльов запрягав собак і виїздив по кризі полювати на островах (Трубл., Лахтак, 1953, 35); Батько коні запріг свіжі й поїхав (Вовчок, І, 1955, 231); Я запріг волів своїх сивих Та й пішов орати по нивах (Щог., Поезії, 1958, 82); Образно. Кайданами міняються [пани], Правдою торгують. І господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкі ярма (Шевч., І, 1951, 330); // Готувати віз, сани і т. ін., впрягаючи в них коня або інших тварин. Велів він мерщій запрягати берлин... (Граб., 1, 1959, 174); - Запрягай воза й вези мене (Довж., І, 1958, 267).
2. перен., розм. Примушувати багато працювати, виконувати важку або тривалу роботу. Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз (Н.-Лев., II, 1956, 325); Він [куховар] радий запрягти Хому, засадити його чистити картоплю (Гончар, III, 1959, 202).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягаю | запрягаємо |
2 особа | запрягаєш | запрягаєте |
3 особа | запрягає | запрягають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягатиму | запрягатимемо |
2 особа | запрягатимеш | запрягатимете |
3 особа | запрягатиме | запрягатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запрягав | запрягали |
Жіночий рід | запрягала | |
Середній рід | запрягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягаймо | |
2 особа | запрягай | запрягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запрягаючи | |
Минулий час | запрягавши |