запустіння
ЗАПУСТІННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. запустіти. Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440); Порожні вулиці, колись Мабуть і людні, і веселі, Ознаки запустіння скрізь: З садів, городів буйна зелень Позаростала де й не слід (Шер., Дорога.., 1957, 140); Вулиць ніхто не прибирав з давніх-давен, і нікого, як видно, не турбувало це повне запустіння і нечувана неохайність (Гжицький, У світ.., 1960, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запустіння | запустіння |
Родовий | запустіння | запустінь |
Давальний | запустінню | запустінням |
Знахідний | запустіння | запустіння |
Орудний | запустінням | запустіннями |
Місцевий | на/у запустінні | на/у запустіннях |
Кличний | запустіння | запустіння |