заронити
ЗАРОНИТИ, роню, рониш, док., перех. Викликати, збудити (яке-небудь почуття, думку і т. ін.). Хто знав, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Танину душу першу любов до рідного краю (Гончар, Людина.., 1960, 57); Побачення а Лебедем, заронило в душу [Надії] якесь незрозуміле хвилювання (Баш, Надія, 1960, 193).
@ Заронити зерно (іскру) чого - викликати, збудити що-небудь у когось. [Руфін:] Друже, ти в мене заронив зерно надії (Л. Укр., II, 1951, 419); Поетеса [Леся Українка] вірила в дійову силу слова, тому скрізь і завжди використовувала обставини, щоб заронити іскру протесту проти гніту в людські серця (Рад. літ-во, 18, 1955, 203).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зароню | заронимо |
2 особа | зарониш | зароните |
3 особа | заронить | заронять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заронив | заронили |
Жіночий рід | заронила | |
Середній рід | заронило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заронімо | |
2 особа | зарони | зароніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заронивши |