заселений
ЗАСЕЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заселити. Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі (Руд., Остання шабля, 1959, 72); Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко (Гончар, І, 1954, 70).
2. у знач. прикм. Який має населення; населений. Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заселений | заселена | заселене | заселені |
Родовий | заселеного | заселеної | заселеного | заселених |
Давальний | заселеному | заселеній | заселеному | заселеним |
Знахідний | заселений, заселеного | заселену | заселене | заселені, заселених |
Орудний | заселеним | заселеною | заселеним | заселеними |
Місцевий | на/у заселеному, заселенім | на/у заселеній | на/у заселеному, заселенім | на/у заселених |