зблизька
ЗБЛИЗЬКА, присл. 1. З невеликої віддалі. - Дівчаточка мої, голубочки! Глядіть лишень не перехваліть його,- сміється Катря дівчатам: - славні бубни за горами, а зблизька - шкурятяні! (Вовчок, І, 1955, 189); Лукина глянула зблизька на її лице і трохи не крикнула (Н.-Лев., III, 1956, 342); Тимок - ріка вузька і неглибока, струмок вірніше; зблизька і здаля нічим не вабить, не милує ока (Гонч., Вибр., 1959, 368); // Безпосередньо. Я дуже жалкую, що не міг зблизька придивитися до Вашого галицького життя, пізнати людей різних напрямків (Коцюб., III, 1956, 274).
2. На невелику віддаль, на невеликій віддалі; близько. Її [Солохи] цуралися [люди], не підпускали й зблизька до себе (Мирний, І, 1954, 63); Коли проносили милого зблизька і стіни застугоніли від співу, вона впала на постіль у темному кутку майже непритомна (Довж., І, 1958, 93).