зброєносець
ЗБРОЄНОСЕЦЬ, носця, ч. 1. іст. Молодий воїн середньовіччя, обов'язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня. * У порівн. Два партизани, справді, наче вірні зброєносці, ні на крок не відходили від Обушного (Кир., Вибр., 1960, 351).
2. перен. Людина, здатна беззастережно виконувати чию-небудь волю. Сьогоднішні гості якраз і були з тих відданих їй [Софії] зброєносців (Гончар, Таврія, 1952, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зброєносець | зброєносці |
Родовий | зброєносця | зброєносців |
Давальний | зброєносцеві, зброєносцю | зброєносцям |
Знахідний | зброєносця | зброєносців |
Орудний | зброєносцем | зброєносцями |
Місцевий | на/у зброєносці, зброєносцеві | на/у зброєносцях |
Кличний | зброєносцю | зброєносці |