звитий
ЗВИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звити. Маруся виходить у квітках, стрічках, з вишиваним рушником у руках. Коло правого вуха два віночки, звиті з волочки на обручиках (Н.-Лев., II, 1956, 422); На нашому димарі стояло велике, мов колесо, гніздо, звите з пруття. Чорногузи щороку там виводили своїх малят (Томч., Готель.., 1960, 57); Ти горда жінка, ти не увійшла в кубельце, звите дружніми руками, найтяжчу працю ти собі взяла, несеш мовчазно довгими роками (Л. Укр., І, 1951, 284); // звито, безос. присудк. сл. Ой, в городі у Тавані Три квіточки звито (Укр.. думи.., 1955, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звитий | звита | звите | звиті |
Родовий | звитого | звитої | звитого | звитих |
Давальний | звитому | звитій | звитому | звитим |
Знахідний | звитий, звитого | звиту | звите | звиті, звитих |
Орудний | звитим | звитою | звитим | звитими |
Місцевий | на/у звитому, звитім | на/у звитій | на/у звитому, звитім | на/у звитих |