зворушення
ЗВОРУШЕННЯ, я, с. Стан за знач. зворушитися. О. Альойзій аж почервонів зі зворушення (Март., Тв., 1954, 171); Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа - я почуваю себе щасливим: таке все яскраве, свіже, повне і сильне, що я тремчу од зворушення (Коцюб., III, 1956, 282); Запевняв [Антонас], що він найде їй добру роботу. Поля може піти з ним разом, і все буде гаразд. Дівчина зарум'янилася із зворушення і не знала, як дякувати (Ірчан, II, 1958, 297); Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно,.. що ні дивитися на неї, ні слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зворушення | зворушення |
Родовий | зворушення | зворушень |
Давальний | зворушенню | зворушенням |
Знахідний | зворушення | зворушення |
Орудний | зворушенням | зворушеннями |
Місцевий | на/у зворушенні | на/у зворушеннях |
Кличний | зворушення | зворушення |