звішувати
ЗВІШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІСИТИ, звішу, звісиш, док., перех. Опускати що-небудь донизу, залишаючи у висячому положенні. Білокорі берізки звішували до самої землі свої золоті сережки (Збан., Сеспель, 1961, 366); Чіпка сидів на лаві, ноги звісив (Мирний, І, 1949, 160); - А ти, байбасе, чого стоїш, руки звісив,- звернувся Бульба до Андрія (Довж., І, 1958, 218); // Низько нахиляти (голову). Гнат хмурніє, звішує голову на груди (Вирган, В розп. літа, 1959, 311).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звішую | звішуємо |
2 особа | звішуєш | звішуєте |
3 особа | звішує | звішують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звішуватиму | звішуватимемо |
2 особа | звішуватимеш | звішуватимете |
3 особа | звішуватиме | звішуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звішував | звішували |
Жіночий рід | звішувала | |
Середній рід | звішувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звішуймо | |
2 особа | звішуй | звішуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звішуючи | |
Минулий час | звішувавши |