згорток
ЗГОРТОК, тка, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене у трубку; сувій. Виводив [писар] на пергаментному згортку щось подібне до малюсіньких п'явок і гусені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 161); Поклала [жінка] на нічим не накритий стіл згорток якихось паперів, перев'язаний шпагатиною (Ткач, Жди.., 1959, 72); Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Тют., Вир, 1964, 215).
2. Предмет або кілька предметів, загорнутих в один пакет; пакунок. Ганна Сільвестрівна віддала Каленику Романовичу згорток (Сенч., На Бат. горі, 1960, 12); Хлопці тільки-но зібралися на ставок. Вони були в замащеному одязі, один тримав згорток і білий рушник (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 521).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | згорток | згортки |
Родовий | згортка | згортків |
Давальний | згорткові, згортку | згорткам |
Знахідний | згорток | згортки |
Орудний | згортком | згортками |
Місцевий | на/у згортку | на/у згортках |
Кличний | згортку | згортки |
згортка
ЗГОРТКА, и, ж. 1. Нерівність, хвилястий вигин (на тканині, папері і т. ін.); складка. Одежа червона важкими згортками пада униз (Дн. Чайка, Тв., 1960, 133); Чорний бархат на масивних дверях спадає додолу.. важкими згортками (Донч., Вибр., 1948, 72).
2. рідко. Те саме, що згорток 2. Відснідавши, він зав'язав хустку, поклав згортку до кошика (Смолич, Театр.., 1940, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | згортка | згортки |
Родовий | згортки | згорток |
Давальний | згортці | згорткам |
Знахідний | згортку | згортки |
Орудний | згорткою | згортками |
Місцевий | на/у згортці | на/у згортках |
Кличний | згортко | згортки |