здиблений
ЗДИБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до здибити. * Образно. Іноді Бармаш відчував, як коливалася під ним здиблена вибухами земля (Коз., Гарячі руки, 1960, 148); Перед нами океан сучасності, розбурханий і здиблений ідеологічною боротьбою двох світів (Літ. газ., 17.III 1959, 1).
2. у знач. прикм. Який здибився. Я пам'ятаю величавий І неповторюваний сон - Канали, арки, архітрави, Високі лінії колон І бронзу вершника живого На грізно здибленім коні (Рильський, II, 1960, 235); * Образно. Здиблені рештки волосся схожі на верхні капустяні листки, що сяк-так облямовують западину-лисину (Стельмах, Хліб... 1959, 391).
Здиблений ніс (носик) - кирпатий ніс (носик). Під чубом [у Яші] - злегка здиблений носик, сполохнуті брови і маленькі колючі очі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960. 208).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здиблений | здиблена | здиблене | здиблені |
Родовий | здибленого | здибленої | здибленого | здиблених |
Давальний | здибленому | здибленій | здибленому | здибленим |
Знахідний | здиблений, здибленого | здиблену | здиблене | здиблені, здиблених |
Орудний | здибленим | здибленою | здибленим | здибленими |
Місцевий | на/у здибленому, здибленім | на/у здибленій | на/у здибленому, здибленім | на/у здиблених |