здогадуватися
ЗДОГАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДОГАДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доходити до правильної думки, висновку про кого-, що-небудь, керуючись якимись прикметами, ознаками, натяками і т. ін. Батько не питав нічого; чи він здогадувавсь, чи ні - того не знали ми (Вовчок, І, 1955, 199); Другого дня дядя Ваня застав своє робоче місце у взірцевому стані й міг лише здогадуватись, хто йому допоміг (Ю. Янов., II, 1954, 101); З одягу, з мови трудно було здогадатися, ким вона була до війни. Студенткою? Робітницею? (Жур., Вечір.., 1958, 366).
2. Виявляти кмітливість у чому-небудь. - Жінка, чого не виучиться,- здогадається, чого не знає,- відчує (Коб., III, 1956, 168); - Гнат відсахнувся конем з дороги, зірвав з плеча гвинтівку, і діло, може б, кінчилося погано, та Хома здогадався: шмагонув батурою жеребця, і той, задравши голову, поніс вершника степом (Тют., Вир, 1964, 332).
3. з інфін. Розуміти своєчасно необхідність якої-небудь дії. Кирило заглянув в одну, другу світлицю, нікого не зустрів. Здогадався надвір вийти, побачив Олександра (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 561); А дощ не вщухав. Чи не заллє кузні? ..Коли б догадався дід Кирило кинути на дах старої бляхи... Та ні, мабуть, не здогадається (Руд., Остання шабля, 1959, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здогадуюся | здогадуємося |
2 особа | здогадуєшся | здогадуєтеся |
3 особа | здогадується | здогадуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здогадуватимуся | здогадуватимемося |
2 особа | здогадуватимешся | здогадуватиметеся |
3 особа | здогадуватиметься | здогадуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здогадувався | здогадувалися |
Жіночий рід | здогадувалася | |
Середній рід | здогадувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здогадуймося | |
2 особа | здогадуйся | здогадуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здогадуючись | |
Минулий час | здогадувавшись |