зимовий
ЗИМОВИЙ, ова, ове. Стос. до зими (у 1 знач.). В довгі зимові вечори та вдосвіта в Джериній хаті палали тріски (Н.-Лев., II, 1956, 185); Ясно світило скупе зимове сонце і навіть трохи гріло (Кучер, Чорноморці, 1956, 321); // Признач. для зими, використовуваний узимку. Я не чула, щоб у Сімеїзі хто жив зимою, і, певне, се місце, як зимове помешкання, не дуже вигідне (Л. Укр., V, 1956. 246); Білява, зовсім юна, вона була зодягнена так, наче тільки оце повернулася з далекої дороги: в чоботях, в теплій зимовій хустці (Гончар, III, 1959, 319).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зимовий | зимова | зимове | зимові |
Родовий | зимового | зимової | зимового | зимових |
Давальний | зимовому | зимовій | зимовому | зимовим |
Знахідний | зимовий, зимового | зимову | зимове | зимові, зимових |
Орудний | зимовим | зимовою | зимовим | зимовими |
Місцевий | на/у зимовому, зимовім | на/у зимовій | на/у зимовому, зимовім | на/у зимових |