зло
ЗЛО1, зла, с. 1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: - От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Гл., Вибр., 1951, 125); Огнище те - любов до країни своєї, до свого народу; світло - то ідея, що дала зміст життю, то свідомість своїх обов'язків; тепло - віра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, світла над темрявою... (Коцюб., І, 1955, 169); Справжній гуманізм, справжня доброта радянських людей неминуче передбачає боротьбу із злом, яке залишив нам у спадщину старий світ (Ком. Укр., 12, 1964, 53).
2. рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. - Бідні були, скажу, і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (Довж., І, 1958, 190); Лети ж, моя думо, моя люта муко. Забери з собою всі лиха, всі зла (Шевч., І, 1951, 243).
3. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Поспішають дружинники, бо кожен з них носить у серці зло на ворога (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 423); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливав його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяв волів (Тют., Вир, 1964, 12).
@ Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) зло див. зганяти; Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін. ) кого - хто-небудь стає (став і т. ін.) розлюченим, злим, сердитим. Христя мовчала, хоч її і зло брало за вчорашнє: вона за цілий день тільки невеличкий шматочок хліба з'їла (Мирний, III, 1954, 97); Зривати (зірвати) зло див. зривати; На зло кому - щоб завдати кому-небудь неприємностей. [Бухта:] От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім (Корн., І, 1955, 47); Як (наче і т. ін. ) на зло - наче навмисно. Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал, але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 56); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Ю. Янов., II, 1958, 69).
ЗЛО2, присл. Злісно, жорстоко. Ніяково почувала себе дівчина й тоді, коли він при ній ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (Коз., Сальвія, 1959, 162); // Недоброзичливо, сердито. - Подивися на свою кралю!.. Бач, як її нарядили! - зло гукала прикажчикова жінка (Мирний, IV, 1955, 235); А чоловіки хором: - Кажеш, землеміри вже наїхали? - Да, плани вже складають.- Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло і сплюнув (Головко, II, 1957, 33).
ЗЛО... Перша частина складних слів, що відповідає: а) слову зло1, напр.: злотворний і т. ін.; б) слову злий у 1 знач., напр.: зловредний, зловтішний і т. ін.; у 2 знач., напр.: зловтіха, злорадість і т. ін.; у 4 знач., напр.: зловісний і т. ін.; у 6 знач., напр.: злоякісний і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зло | зла |
Родовий | зла | зол |
Давальний | злу | злам |
Знахідний | зло | зла |
Орудний | злом | злами |
Місцевий | на/у злі | на/у злах |
Кличний | зло | зла |