зм'яклий
ЗМ'ЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зм'якнути; // у знач. прикм. Мідяні труби простягали, безвладно покручені кінці, сплющені, зм'яклі, наче стоптані кишки, і червона іржа од вогню виступала на них кривавим потом (Коцюб., II, 1955, 94); Спробував [Храпков] свої зм'яклі біцепси на руках (Ле, Міжгір'я, 1953, 479).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зм'яклий | зм'якла | зм'якле | зм'яклі |
Родовий | зм'яклого | зм'яклої | зм'яклого | зм'яклих |
Давальний | зм'яклому | зм'яклій | зм'яклому | зм'яклим |
Знахідний | зм'яклий, зм'яклого | зм'яклу | зм'якле | зм'яклі, зм'яклих |
Орудний | зм'яклим | зм'яклою | зм'яклим | зм'яклими |
Місцевий | на/у зм'яклому, зм'яклім | на/у зм'яклій | на/у зм'яклому, зм'яклім | на/у зм'яклих |
зм'якнути
ЗМ'ЯКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зм'як і зм'якнув, ла, до. Док. до м'якнути. Весною, коли розтаяли сніги і зм'якла глина, чути було виразно якісь рухи в землі (Фр., VIII, 1952, 350); Тіло йому [Савці] обважніло, зм'якло й нерухомо випросталося на колоді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 235); Левко зм'як, ступив два кроки, сів на призьбу, схопив руками голову (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зм'якну | зм'якнемо |
2 особа | зм'якнеш | зм'якнете |
3 особа | зм'якне | зм'якнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зм'як | зм'якли |
Жіночий рід | зм'якла | |
Середній рід | зм'якло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зм'якнімо | |
2 особа | зм'якни | зм'якніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зм'якши |