змикання
ЗМИКАННЯ, я, с. Дія за знач. змикати і змикатися. На всьому обсягові діапазону голос звучить не зовсім однаково - змінюється напруженість, характер змикання та натягання голосових зв'язок, .. а від цього і тембр (Худ. чит.., 1955, 61); Змикання крон дерев почалося з кінця літа другого року (Колг. Укр., 11, 1960, 40); Єднання, змикання фольклорного і літературного елементів найяскравіше проявляється в жанрі пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 6); Широким обсягом семантики іменників і багатством їх синтаксичних функцій у реченні зумовлено те, що вони мають найбільше точок змикання з іншими частинами мови (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 340).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змикання | змикання |
Родовий | змикання | змикань |
Давальний | змиканню | змиканням |
Знахідний | змикання | змикання |
Орудний | змиканням | змиканнями |
Місцевий | на/у змиканні | на/у змиканнях |
Кличний | змикання | змикання |