змінений
ЗМІНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до змінити. Несамовиті [у Романа] очі, змінене тяжким болем обличчя (Гр., II, 1963, 306); - Ану вилазьте з саней! - почувся владний, навмисне змінений голос (Шиян, Баланда, 1957, 51); // змінено, безос. присудк. сл. У колгоспі на всіх фермах впроваджено механічне доїння, змінено порядок оплати праці (Ком. Укр., 11, 1965, 53); [Басов:] Маршрут Олександра Федоровича не змінено. Іде через нашу станцію (Корн., І, 1955, 152).
2. у знач. прикм. Інший, інакший, не схожий на попередній. [Журавель:] У Панька відкрився новий талант: писати листи зміненим почерком і ставити нерозбірливий підпис (Мик., І, 1957, 514); - Миколою звуть,- добре-таки напруживши пам'ять, відповів хлопець зміненим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 132),
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змінений | змінена | змінене | змінені |
Родовий | зміненого | зміненої | зміненого | змінених |
Давальний | зміненому | зміненій | зміненому | зміненим |
Знахідний | змінений, зміненого | змінену | змінене | змінені, змінених |
Орудний | зміненим | зміненою | зміненим | зміненими |
Місцевий | на/у зміненому, зміненім | на/у зміненій | на/у зміненому, зміненім | на/у змінених |