зоотехнік
ЗООТЕХНІК, а, ч. Фахівець із зоотехніки. Зоотехніки і ветеринарні працівники повинні запровадити дійовий і повсякденний контроль за ходом розплоду тварин, допомогти колгоспам виростити міцний і здоровий молодняк (Колг. село, 1.II 1955, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зоотехнік | зоотехніки |
Родовий | зоотехніка | зоотехніків |
Давальний | зоотехнікові, зоотехніку | зоотехнікам |
Знахідний | зоотехніка | зоотехніків |
Орудний | зоотехніком | зоотехніками |
Місцевий | на/у зоотехніку, зоотехнікові | на/у зоотехніках |
Кличний | зоотехніку | зоотехніки |
зоотехніка
ЗООТЕХНІКА, и, ж. Те саме, що зоотехнія. Голові артілі доводиться думати.. про травопілля, про зелений конвейєр, про агротехніку, зоотехніку (Вишня, І, 1956, 410).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зоотехніка | зоотехніки |
Родовий | зоотехніки | зоотехнік |
Давальний | зоотехніці | зоотехнікам |
Знахідний | зоотехніку | зоотехніки |
Орудний | зоотехнікою | зоотехніками |
Місцевий | на/у зоотехніці | на/у зоотехніках |
Кличний | зоотехніко | зоотехніки |