зораний
ЗОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зорати. Куксиха вийшла на свою толоку, щоб огледіти землю, зорану на жито (Барв., Опов.., 1902, 332); Зораний з осені грунт краще використовує осінні опади і талі води весною (Колг. Укр., 9, 1961, 30); Василь Карпович побачив безмежну рівнину, зорану воронками. Тут пройшла війна (Донч., Секрет, 1947, 62); Лише зоране зморшками чоло і вдумливі очі говорять про те, що пристрасті не чужі цій людині (Галан, І, 1960, 463); // у знач. прикм. Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво (Коцюб., І, 1955, 104); Та вогонь розмову обрива, Зорана двигтить передова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 43); //зорано, безос. присудк. сл. Де поле зорано,- меди пшениць пливуть (Рильський, III, 1961, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зораний | зорана | зоране | зорані |
Родовий | зораного | зораної | зораного | зораних |
Давальний | зораному | зораній | зораному | зораним |
Знахідний | зораний, зораного | зорану | зоране | зорані, зораних |
Орудний | зораним | зораною | зораним | зораними |
Місцевий | на/у зораному, зоранім | на/у зораній | на/у зораному, зоранім | на/у зораних |