зубило
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зубило | зубила |
Родовий | зубила | зубил |
Давальний | зубилу | зубилам |
Знахідний | зубило | зубила |
Орудний | зубилом | зубилами |
Місцевий | на/у зубилі | на/у зубилах |
Кличний | зубило | зубила |
зубити
ЗУБИТИ, зублю, зубиш; мн. зублять; недок., перех., техн. Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зублю | зубимо |
2 особа | зубиш | зубите |
3 особа | зубить | зублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зубитиму | зубитимемо |
2 особа | зубитимеш | зубитимете |
3 особа | зубитиме | зубитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зубив | зубили |
Жіночий рід | зубила | |
Середній рід | зубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зубімо | |
2 особа | зуби | зубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зублячи | |
Минулий час | зубивши |