зубець
ЗУБЕЦЬ, бця, ч. 1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Н.-Лев., III, 1956, 268); Воли ступають, а за ними тягнуться - Зубцями вгору - борони (Зеров, Вибр., 1966, 264).
2. перев. мн., зубці, ів. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики з рівним віддаленням один від одного. Високий зубчастий мур оперізує їх [вежі] рудим кам'яним поясом, і кожен зубець нагадує хвіст велетенської рибини (Тулуб, Людолови, II, 1957, 448); // Гострі верхи гір, вершини дерев у лісі і т. ін., що виділяються ламаною лінією. Сплять ще велетні-гори під чорним буком, а по сірих зубцях Бабугана повзуть, мов дим густий, білії хмари (Коцюб., II, 1955, 109); // Елемент орнаменту. При вишиванні зубців довжину стібків поступово збільшують, а потім зменшують на одну горизонтальну нитку (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зубець | зубці |
Родовий | зубця | зубців |
Давальний | зубцеві, зубцю | зубцям |
Знахідний | зубець | зубці |
Орудний | зубцем | зубцями |
Місцевий | на/у зубці | на/у зубцях |
Кличний | зубцю | зубці |
зубці
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зубці | |
Родовий | зубців | |
Давальний | зубцям | |
Знахідний | зубці | |
Орудний | зубцями | |
Місцевий | на/у зубцях | |
Кличний | зубці |