зчорнілий
ЗЧОРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зчорніти. Хата була стара й убога.. Стіни не обмазані, вже зчорнілі (Н.-Лев., II, 1956, 404); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться та все вилежується (Коцюб., II, 1955, 29); Василько взяв свій зчорнілий старий кожушок, бесаги і торбинку (Турч., Зорі.., 1950, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зчорнілий | зчорніла | зчорніле | зчорнілі |
Родовий | зчорнілого | зчорнілої | зчорнілого | зчорнілих |
Давальний | зчорнілому | зчорнілій | зчорнілому | зчорнілим |
Знахідний | зчорнілий, зчорнілого | зчорнілу | зчорніле | зчорнілі, зчорнілих |
Орудний | зчорнілим | зчорнілою | зчорнілим | зчорнілими |
Місцевий | на/у зчорнілому, зчорнілім | на/у зчорнілій | на/у зчорнілому, зчорнілім | на/у зчорнілих |