зіткнення
ЗІТКНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. зіткнутися. Типові характери найглибше і найповніше розкриваються насамперед у взаємозв'язках один з одним, у зіткненнях, через вчинки (Рад. літ-во, 3, 1966, 65); Ефір трудився напружено, як ніколи.. На одній хвилі відбувалося зіткнення друзів і ворогів (Руд., Остання шабля, 1959, 285); Ніколає чомусь згадав, як колись читав про зіткнення двох поїздів у тунелі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 419); Розбиті при першому зіткненні з руськими кінними дружинами, угри почали відходити (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 327).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зіткнення | зіткнення |
Родовий | зіткнення | зіткнень |
Давальний | зіткненню | зіткненням |
Знахідний | зіткнення | зіткнення |
Орудний | зіткненням | зіткненнями |
Місцевий | на/у зіткненні | на/у зіткненнях |
Кличний | зіткнення | зіткнення |