з-над
З-НАД, прийм., з род. в. 1. Уживається при визначенні місця або предмета, що є вихідним пунктом руху, переміщення, походження і т. ін. кого-, чого-небудь. - Покинути [писати твори]? - обзивається тихий голос з-над столу.- Ні, не покину! (Коцюб., І, 1955, 175); Але вже котрі здалека, з-над Дністра, з Долів поприходять, тих ніяково ні з чим відправляти: чекають, поки не нароблю стілько [ложок], скілько їм треба (Фр., II, 1950, 130); - Звідки приїхали ви у Москву? - З-над Черемошу приїхав (Павл., Бистрина, 1959, 79).
2. Уживається при вказівці на місце, предмет і т. ін., з протилежного боку яких починається рух, дія і т. ін. Лише з-над хмар часом прилине Прощання з літом журавлине (Тич., І, 1957, 27).