кажан
КАЖАН, а, ч. Нічний ссавець із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг. Людей не чуть; через базар Кажан костокрилий Перелетить (Шевч., І, 1951, 100); Не співа «надобраніч» пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани (Л. Укр., І, 1951, 304); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Донч., III, 1956, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кажан | кажани |
Родовий | кажана | кажанів |
Давальний | кажанові, кажану | кажанам |
Знахідний | кажана | кажанів |
Орудний | кажаном | кажанами |
Місцевий | на/у кажані, кажанові | на/у кажанах |
Кличний | кажане | кажани |