камінець
КАМІНЕЦЬ, нця, ч. 1. Зменш.-пестл. до камінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Мирний, І, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Донч., VI, 1957, 12); Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Мур., Бук. повість, 1959, 228); В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці - перлини (Фіз. геогр., 5, 1956, 59); * У порівн. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Н.-Лев., II, 1956, 128).
@ [Кидати (кинути)] камінці (камінець) у чийсь город - зачіпати кого-небудь словами, натяками. [Надія:] У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Корн., II, 1955, 286); Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що саме тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: - Це вже в мій город камінець! (Хотк., І, 1966, 63).
2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). Сливу з'їв, а камінець кинув (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | камінець | камінці |
Родовий | камінця | камінців |
Давальний | камінцеві, камінцю | камінцям |
Знахідний | камінець | камінці |
Орудний | камінцем | камінцями |
Місцевий | на/у камінці | на/у камінцях |
Кличний | камінцю | камінці |