канава
КАНАВА, и, ж. 1. Довга заглибина, викопана в землі; рів. Як стрибоне [жеребець] раз, удруге, плиг через канаву і покотив скільки видно степом, мов на крилах (Стор., І, 1957, 183); - Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293); Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канави (Гончар, Таврія.., 1957, 115); Осушувальні канави.
2. заст. Канал. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату,- ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню [вічну] роботу та канави копати (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | канава | канави |
Родовий | канави | канав |
Давальний | канаві | канавам |
Знахідний | канаву | канави |
Орудний | канавою | канавами |
Місцевий | на/у канаві | на/у канавах |
Кличний | канаво | канави |