каторга
КАТОРГА, и, ж. 1. Вид кримінального покарання, що полягає в позбавленні волі, поєднаному з найтяжчими примусовими роботами, а також місце відбування такої кари. За щастя народу - ідеї свої - Батьки наші славні, в кайдани закуті, На каторгу йшли у сибірські краї... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 193).
2. перен. Надзвичайно важка, зморна праця; тяжке, нестерпне життя. Все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (Вовчок, І, 1955, 126); - І вночі не спи, і то - роби!.. Се - мученька тяжка! се - каторга гірка! І піднесло мене, дурну, сюди служити! (Мирний, III, 1954, 148); Шахта в часи капіталістичної експлуатації природних багатств на Криворіжжі вважалася каторгою, гіршою ніж заслання в далекий Сибір (Ле, С. Голубар, 1950, 6).
3. Старовинне морське веслове судно, на яке посилали засуджених, приковуючи їх біля весел на весь час відбуття покарання; вид галери.- Три годи, як три дні, промучивсь я в проклятій неволі, на турецькій каторзі, на тих безбожних галерах (П. Куліш, Вибр., 1969, 56); [Яким:] Забрали мене татари в ясир та й продали на каторгу турецьку... Там я шість років вимучивсь... (Гр., II, 1963, 542).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каторга | каторги |
Родовий | каторги | каторг |
Давальний | каторзі | каторгам |
Знахідний | каторгу | каторги |
Орудний | каторгою | каторгами |
Місцевий | на/у каторзі | на/у каторгах |
Кличний | каторго | каторги |