кепка
КЕПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Синю кепку йому з міста батьки привезли (Коп., Як вони.., 1948, 39); Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (Головко, І, 1957, 169); Здрастуйте, - привітався прибулий і, знявши кепку, ступив два кроки вперед (Тют., Вир, 1964, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кепка | кепки |
Родовий | кепки | кепок |
Давальний | кепці | кепкам |
Знахідний | кепку | кепки |
Орудний | кепкою | кепками |
Місцевий | на/у кепці | на/у кепках |
Кличний | кепко | кепки |