керування
КЕРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. керувати 1, 2; керівництво (у 1 знач.). Це слово [такелаж] означає всі як єсть на кораблі приладдя для керування парусами (Ю. Янов., II, 1958, 79); Автоматичне керування газовими свердловинами уже здійснено на газових промислах Прикарпаття (Гірн. пром.., 1957, 104); Член партії повинен: ..брати активну участь у політичному житті країни, в керуванні державними справами (Статут КПРС, 1961, 4); Розвиток соціалістичної економіки викликає необхідність постійного вдосконалення організаційних форм і методів планування й керування промисловістю та будівництвом (Рад. Укр., 16.II 1957, 1); Керування хором, оркестром.
^ Утрачати (утратити) керування - утрачати здатність бути керованим (про літак, снаряд і т. ін).
2. перев. з означ. Система або сукупність приладів, за допомогою яких керують машинами, механізмами тощо. Зміну напряму [автомобіля] забезпечує водій, повертаючи передні керовані колеса за допомогою рульового керування (Автомоб., 1957, 191); Космонавти чітко виконують програму. Кілька разів вони переходили на ручне керування, відв'язувались від крісла (Рад. Укр., 14.VІІІ 1962, 4).
3. грам. Зв'язок між словами в реченні, при якому залежне слово ставиться в тому відмінкові, якого вимагає керуюче слово. Керування.. - такий вид підрядного зв'язку між членами словосполучення, при якому пояснююче слово (іменник або його еквівалент), обслуговуючи підпорядковуюче слово, набирає певної форми непрямого відмінка (з прийменником чи без нього). Напр.: «пишу листа» (Сл. лінгв. терм., 1957, 79); Сильне керування; Слабке керування.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | керування | керування |
Родовий | керування | керувань |
Давальний | керуванню | керуванням |
Знахідний | керування | керування |
Орудний | керуванням | керуваннями |
Місцевий | на/у керуванні | на/у керуваннях |
Кличний | керування | керування |