кишка
КИШКА, и, ж. 1. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини. Лікар нічого страшного не знайшов у мене, хоч я гадав собі, що у мене рак або які рани на кишках (Коцюб., III, 1956, 269); Нижній кінець товстої кишки, що лежить у порожнині таза, називається прямою кишкою (Анат. і фізіол. люд., 1957, 95).
^ Дванадцятипала кишка див. дванадцятипалий; Сліпа кишка див. сліпий.
@ Вимотувати (вимотати) [всі] кишки див. вимотувати; Випустити кишки див. випускати; Кишка тонка (коротка) - не вистачає (не вистачило) сил, здібностей і т. ін. для чого-небудь. - Гітлер, бач, думав одним махом загарбати Радянський Союз. Аж воно кишка тонка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 199); Кишки грають марш в кого - хтось дуже голодний; Кишки рвати (порвати і т. ін. ) [зі (зо, від) сміху (від реготу)] - сміятися до знемоги, знесилення. А старший боярин, пан Пістряк, кишки рве зо сміху та біга по селу, та збира свій поїзд, щоб швидше на посаг молодих садовити (Кв.-Осн., II, 1956, 217); Хлоп'ята одповідають: «Ох, комік цей Цюпа, просто кишки можна порвати!» (Ю. Янов., І, 1954, 52).
2. тільки мн., анат. Те саме, що кишечник.
3. Вид ковбаси, начиненої кашею з кров'ю. Він поклав на стіл дві булки та шмат гречаної кишки з кров'ю (Козл., Ю. Крук, 1957, 379).
4. Гумова або брезентова трубка чи рукав для подавання води; шланг. По той бік шахти вже лилася з кишки вода (Гр., Без хліба, 1958, 161); Жінка в клейончато-му фартусі готувалась поливати молоді насадження і тягла довгу брезентову кишку з нанизаними дерев'яними чотирикутниками (Донч., VI, 1957, 347).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кишка | кишки |
Родовий | кишки | кишок |
Давальний | кишці | кишкам |
Знахідний | кишку | кишки |
Орудний | кишкою | кишками |
Місцевий | на/у кишці | на/у кишках |
Кличний | кишко | кишки |