клекіт
КЛЕКІТ, коту, ч. Дія за знач. клекотіти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Мирний, V, 1955, 264); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (Головко, І, 1957, 270); Журавлиний линув клекіт (Мас., Сорок.., 1957, 22); Хоч і як недалеко було від нас до нього, але за ревом та клекотом води ми не могли розібрати ані одного слова (Фр., IV, 1950, 280); Задавлений плач, глухий болізний [болісний] клекіт у грудях вирвались з одкритих, смагою спалених уст (Мирний, І, 1954, 360); На захід летіли мотори, і в небі стояв кулеметний клекіт (Панч, В дорозі, 1959, 38); Вдалині лунав клекіт баталії між сухопутними арміями (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 9); Вони [молодиці] разом верещали, гвалтували, лаялись. Клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати (Н.-Лев., II, 1956, 363).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клекіт | клекоти |
Родовий | клекоту | клекотів |
Давальний | клекотові, клекоту | клекотам |
Знахідний | клекіт | клекоти |
Орудний | клекотом | клекотами |
Місцевий | на/у клекоті | на/у клекотах |
Кличний | клекоте | клекоти |