кличний
КЛИЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик. Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Перв., Атака.., 1946, 119); Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Рибак, Час.., 1960, 82).
^ Клична форма; Кличний відмінок - відмінкова форма іменника для вираження звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником. Мені здається, що не можна вивести правила для кличної форми, але можна спостерегти, що вона органічно звучить у виразах емоціональних, де звертання підкреслене, виділене (Кундзич, Діези.., 1956, 12); Короленко вже самим початком оповідання «Судний день», самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу (Рильський, III, 1956, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кличний | клична | кличне | кличні |
Родовий | кличного | кличної | кличного | кличних |
Давальний | кличному | кличній | кличному | кличним |
Знахідний | кличний, кличного | кличну | кличне | кличні, кличних |
Орудний | кличним | кличною | кличним | кличними |
Місцевий | на/у кличному, кличнім | на/у кличній | на/у кличному, кличнім | на/у кличних |