ключар
КЛЮЧАР, я, ч. 1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Л. Укр., II, 1951, 460).
2. заст. Те саме, що ключник 1. Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Вовчок, Вибр., 1937, 19).
3. Духовна особа, що завідує церковним начинням. - Я раз Усього був у нього для дитини. Як занедужала, а брат ключар щоднини Шле глечик молока через дяка (Фр., XIII, 1954, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ключар | ключарі |
Родовий | ключаря | ключарів |
Давальний | ключареві, ключарю | ключарям |
Знахідний | ключаря | ключарів |
Орудний | ключарем | ключарями |
Місцевий | на/у ключарі, ключареві | на/у ключарях |
Кличний | ключарю | ключарі |