ключиця
КЛЮЧИЦЯ, і, ж. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою. Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Л. Укр., V, 1956, 322); Ключиця - це зігнута кістка, яка одним кінцем сполучається з лопаткою, а другим - з грудиною (Анат. і фізіол. люд., 1957, 37); Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ключиця | ключиці |
Родовий | ключиці | ключиць |
Давальний | ключиці | ключицям |
Знахідний | ключицю | ключиці |
Орудний | ключицею | ключицями |
Місцевий | на/у ключиці | на/у ключицях |
Кличний | ключице | ключиці |