кліть
КЛІТЬ, і, ж. 1. Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами. Був дощ і осені злий спів, під вітром облітали рожі, коли на кліті я злетів у шахту темну і тривожну (Сос., І, 1957, 435); І навальники сказали: - Добрі нині наші справи. Раз у шахті Лобода! Ще хутчіше засвистіла На-гора з вугіллям кліть (Воскр., Цілком.., 1947, 75).
2. діал. Клітка (у 1 знач.). Під схвальний гомін розвированого натовпу вступив [хлопець] з гирлигою до хижака в його смердючу, стерв'ятницьку, кровлю забризкану кліть (Гончар, II, 1959, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кліть | кліті |
Родовий | кліті | клітей |
Давальний | кліті | клітям |
Знахідний | кліть | кліті |
Орудний | кліттю | клітями |
Місцевий | на/у кліті | на/у клітях |
Кличний | кліте | кліті |