ковальський
КОВАЛЬСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до коваль. Ковальське ремесло; // Такий, як у коваля, власт. йому. Очі у Савченка не лише ковальські, а ще й снайперські (Роб. газ., 13.IV 1966, 2); Рука ковальська.
2. Стос. до ковальства. Кузьма привчає хлопця до ковальської справи (Горд., II, 1959, 167); Ковальський цех; // Признач. для кування, застосовуваний у кузні. Сопів ковальський міх, тріскотіло вугілля, а коваль старий ще віхтиком покропив його водою (Головко, II, 1957, 15); Ковальський молот; Ковальські кліщі; // Здійснюваний куванням. Ковальське зварювання.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ковальський | ковальська | ковальське | ковальські |
Родовий | ковальського | ковальської | ковальського | ковальських |
Давальний | ковальському | ковальській | ковальському | ковальським |
Знахідний | ковальський, ковальського | ковальську | ковальське | ковальські, ковальських |
Орудний | ковальським | ковальською | ковальським | ковальськими |
Місцевий | на/у ковальському, ковальськім | на/у ковальській | на/у ковальському, ковальськім | на/у ковальських |