козачина
КОЗАЧИНА, и, 1. ч., розм. Те саме, що козак 1-5. - Ти хто такий? - питав Богун козачину, що, видимо, супроводжував бранців (Кач., Вибр., 1953, 79); На попоні козачину з битви винесли бійці... (Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); І очима вже пас Козачина не раз Журавлині ключі молоденький (Манж., Тв., 1955, 80); - А він же з себе і красень! Що за козачина - лицар, справжній лицар (Мирний, V, 1955, 102).
2. ж., заст. Те саме, що козакин. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці (Н.-Лев., І, 1956, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козачина | козачини |
Родовий | козачини | козачин |
Давальний | козачині | козачинам |
Знахідний | козачину | козачин |
Орудний | козачиною | козачинами |
Місцевий | на/у козачині | на/у козачинах |
Кличний | козачино | козачини |