козир
КОЗИР, я, ч. 1. У картярській грі - карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. - Не завжди і чирва - козир! (Головко, II, 1957, 182).
@ Козир (усі козирі) до рук (у руки кому, у руках чиїх, у кого ) - хтось має перевагу в чому-небудь. Швидкісний режим роботи, на який перейшли майже всі ткалі,- ось козир у руках шовківників для підвищення продуктивності праці (Роб. газ., 15.УІ 1966, 1); - Ви хоч би шаховий [гурток] узяли на себе. У вас же, здається, третя категорія.. - Друга. - От бачите.. Вам усі козирі до рук (Мушк., Чорний хліб, 1960, 108).
2. перен. Те, що у відповідний момент може дати комусь перевагу в чому-небудь. - Наближається військо Османове, а пани ще по маєтках сидять. Та ми [козаки] - останній козир королівський! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 492); Він знав: якщо станеться неприємність - Федір змушений буде його виручати. Він звик покладатися на цей свій козир (Руд., Вітер.., 1958, 261).
$ Ходити (стояти, виступати і т. ін. ) козирем - тримати себе по-молодецькому, поважно або гордовито, зарозуміло; козиритися. - Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 757); - А то ж як? - кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Гр.); Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Мирний, V, 1955, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козир | козирі |
Родовий | козиря | козирів |
Давальний | козиреві, козирю | козирям |
Знахідний | козир | козирі |
Орудний | козирем | козирями |
Місцевий | на/у козирі | на/у козирях |
Кличний | козирю | козирі |