командування
КОМАНДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. командувати. Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (Головко, II, 1957, 568); Він мені одразу полюбився, цей Адаменко, ..я йому передав командування над моїми шахтарями (Ю. Янов., II, 1958, 246).
2. збірн. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири. Полковник одержав дозвіл командування і негайно вилетів до Києва (Дмит., Наречена, 1959, 228); Президія Верховної Ради СРСР.. призначає і зміняє вище командування Збройних Сил СРСР (Конст. СРСР, 1963, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | командування | командування |
Родовий | командування | командувань |
Давальний | командуванню | командуванням |
Знахідний | командування | командування |
Орудний | командуванням | командуваннями |
Місцевий | на/у командуванні | на/у командуваннях |
Кличний | командування | командування |