коникові
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коникові | |
Родовий | коникових | |
Давальний | кониковим | |
Знахідний | коникові | |
Орудний | кониковими | |
Місцевий | на/у коникових | |
Кличний | коникові |
коник
КОНИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кінь 1. Їхав я день і ніч - серед степу ночував і коника попасав (Вовчок, VI, 1956, 236); Сів Іван на коня. - Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 151).
^ Морський коник - риба, голова якої схожа на кінську. Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (Ів., Вел. очі, 1956, 63).
2. перен., рідко. Те саме, що вибрик 2. [Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (Мороз, П'єси, 1959, 256); Коляда впав на ліжко і забився в істериці.. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз ці коники (Зар., На.. світі, 1967, 181).
@ Викидати (викинути) коника (коники) - робити дивні, несподівані вчинки; робити вибрики (у 2 знач.). Може, я б ще довго викидав тут всякі коники, але на подвір'ї з'явилась моя мати (Сміл., Сашко, 1957, 39); - Викинеш ще якого коника, на очі не навертайся. Не тільки до нас, а й у колгосп тобі дорога буде заказана (Мушк., Чорний хліб, 1960, 32).
3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи. [Зоя:] Це батькова смерть отак на неї вплинула, Батькове ім'я - це її коник. Вона навіть не вірить, що він застрелився (Коч., II, 1956, 106); // Пристрасть до чогось; те, що приносить комусь успіх. Точність була його коником, на якого він ставив і завжди вигравав (Рибак, Час.., 1960, 495).
@ Сідати (сісти) на свого коника - починати розмову на улюблену тему. - Я, безумовно, не нав'язую своїх думок... Я в порядку обговорення,- сів він на свого випробуваного коника (Збан., Малин, дзвін, 1958, 236).
4. Вид дитячої гри - їзда верхи на паличці. Отож воно, мале, взяло Другую паличку у Йвася - Івась у коники ігрався - Зробило хрестик (Шевч., II, 1953, 318).
5. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, І, 1954, 318); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр., IV, 1954, 111); Уже останній коник степовий затих, І вітер ліг на луках спати (Олесь, Вибр., 1958, 392); * У порівн. Мов велетенські коники, стрекочуть Там трактори (Рильський, III, 1961, 294).
6. Пряник або іграшка, що має форму коня. - На, Маріє, медяника та не плач, - сказав Михалчевський, осміхаючись, ..витяг з кишені коника і подав Марії (Н.-Лев., II, 1956, 141); Він.. знає, що тато привезе гостинця, і вже наперед тішиться дерев'яним коником або цукровою сопілкою (Кобр., Вибр., 1954, 29); На ній [ялинці] золоті та срібні горіхи, .. коники, ведмеді, зайці (Багмут, Опов., 1959, 6).
@ Хліб, хоч коники ліпи - дуже глевкий хліб. - Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! - сказала сердито Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 302).
7. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови. Голуби посідали на конику будинку.
8. Дерев'яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, що її вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, з якої мотають пряжу в клубок. Сюрчала міцна нитка в дерев'янім юрку.., і коники.. кружляли раз по раз від швидкого обертання (Цюпа, Три явори, 1958, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коник | коники |
Родовий | коника | коників |
Давальний | коникові, конику | коникам |
Знахідний | коник, коника | коники, коників |
Орудний | коником | кониками |
Місцевий | на/у конику | на/у кониках |
Кличний | конику | коники |
кониковий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кониковий | коникова | коникове | коникові |
Родовий | коникового | коникової | коникового | коникових |
Давальний | кониковому | кониковій | кониковому | кониковим |
Знахідний | кониковий, коникового | коникову | коникове | коникові, коникових |
Орудний | кониковим | кониковою | кониковим | кониковими |
Місцевий | на/у кониковому, кониковім | на/у кониковій | на/у кониковому, кониковім | на/у коникових |