конфігурація
КОНФІГУРАЦІЯ, ї, ж. 1. Обрис зовнішньої форми чого-небудь. Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 216); Одні [машини] ріжуть метал, інші зварюють, треті надають потрібної конфігурації (Рад. Укр., 15.УІІ 1959, 8); Деталі корпусу [судна] мають складну просторову конфігурацію (Наука.., 6, 1964, 28).
2. Взаємне розташування, розміщення якихось предметів або їх частин. Конфігурація зірок.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конфігурація | конфігурації |
Родовий | конфігурації | конфігурацій |
Давальний | конфігурації | конфігураціям |
Знахідний | конфігурацію | конфігурації |
Орудний | конфігурацією | конфігураціями |
Місцевий | на/у конфігурації | на/у конфігураціях |
Кличний | конфігураціє | конфігурації |