кооператор
КООПЕРАТОР, а, ч. Той, хто працює в галузі кооперації (у 2, 3 знач.); працівник кооперативу. Технікум готував кооператорів: крамознавців та бухгалтерів (С. Ол., З книги життя, 1968, 49); Як тільки на Закарпаття приїжджають кооператори з інших областей України, вони захоплюються бездоганною чистотою, дбайливим збереженням товарів у магазинах (Рад. Укр., 21.III 1960, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кооператор | кооператори |
Родовий | кооператора | кооператорів |
Давальний | кооператорові, кооператору | кооператорам |
Знахідний | кооператора | кооператорів |
Орудний | кооператором | кооператорами |
Місцевий | на/у кооператорі, кооператорові | на/у кооператорах |
Кличний | кооператоре | кооператори |